FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці,

День Українського козацтва,День створення УПА,

День захисника України

Сценарій лінійки«14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, День створення УПА, День захисника України»

Мета:

розвивати цікавість дітей до минулого свого народу; роз’яснити про культурну цінність українських обрядів та традицій; виховувати правильне ставлення до історії Українського народу, виховувати почуття патріотизму.

Учитель

Улюблена Богом перлина,

Для всіх українців одна,

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона.

Негодами лютими бита,

Віками ти йшла до мети.

Тобі в небі зорею світити,

І волю і долю знайти.

Уч.1:Розселив Господь людей по всьому світу і кожному народові дав землю. Богом дана земля є святою і рідною, тому її захист – це найперший обов’язок народів.

Уч.2: Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків. Шануймо героїчну історію нашого великого народу.

Уч.3:14 жовтня кожного року увесь християнський світ з глибокою любов'ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа.

Уч.1: Наша нинішня зустріч приурочена святу Покрови Пресвятої Богородиці. Для нас, українців, це свято християнське і національне, воно символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.

Уч.2:Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

Уч.3: Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву -Козацька Покрова. З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва.

Ведуча 1: Наша мандрівка – в історію давню і близьку, хотілося б почати з легенди ...

Ведуча 2: Колись дуже-дуже давно Бог запросив до себе дітей різних народів, щоб обдарувати їх до свята. Зібралося тут багато люду та всім знайшовся подарунок.

Ведуча 1: Аж тільки тоді помітив Господь, що в обшарпаній одежині стоїть ще одна дитина і гірко плаче. Це була українська дитина, яка, соромлячись свого вигляду, боялася підійти ближче. Зажурився Господь – усе ж всім роздав. Захмарилося його чоло та згодом проясніло, і подарував він українській дитині найцінніший скарб – пісню, ту пісню, що ніхто її ще так не співав, ту пісню, що й досі береже в душі український народ, пісню, що стала гімном українського козацтва.

Пісня про Україну «Ой у лузі червона калина»

Ведуча 1: Відгомоніли століття з того часу, як в пониззі Дніпра за його порогами, мужні і вільнолюбиві лицарі заснували Запорозьку Січ. Світ звав їх козаками .

Ведуча 1: У народі існує багато легенд про випробування прийому в козаче товариство. Розповідають, що після того, як хлопець перехреститься, його пригощали пекучим від перцю борщем. Новачок мав його з’їсти, запиваючи квартою оковитої. Опісля новачка вели туди, де на – Хортиці, чи в іншому місці на Дніпрі – лежала перекинута між скелями колода : хлопець мав пройти тим ,,містком”, не зірвавшись у воду. Подолавши цей іспит, майбутній козак повинен був пропливти певну відстань проти течії в смузі Дніпровських порогів.

Ведуча 2: Але й то ще не все. Хлопець повинен був, осідлавши дикого лошака – чолом до хвоста, - без сідла й вуздечки проскакати полем і повернутися неушкодженим. Якщо хлопець ,,на дикому лошаку скакав”, то це означало – у козаки годиться.
На Січ приймали незалежно від національності, віку та минулого, аби був вільний та нежонатий, говорив козацькою мовою, був православний, знав і приймав порядки та звичаї січового лицарства.

Уч. 1: Козаки були віддані своєму товариству, любили влучне слово, дотепні жарти, вигадки й розваги, а над усе – пісню.

Уч.2: Серед імен гетьманів Січі пам’ять людська зберегла і ім’я Петра Сагайдачного. Скільки очолював Сагайдачний Запорозьке військо, всюди був овіяний славою подвигів.
Взагалі це був чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям. У битві був першим, коли доводилося відступати – останній.

Уч.3: Важливі доручення Богдана Хмельницького часто виконував Петро Дорошенко. На початку 1660-го року він стає Чигиринським полковником.
Пізніше став гетьманом Правобережної України.

Є щось святе в словах мій рідний край

Для мене – це матусі пісня ніжна

І рідний сад, від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай

Його історія… В ній стільки гіркоти

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже позад поламані мости

І день встає, як райдуга погідний

Уч.4:Українська Повстанська Армія, яка постала в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

Уч.5: Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійну і Соборну Державу. Найкращі сини й доньки української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення.

Уч.6: Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем. Ми хочемо, щоб кожен з вас поставив себе на місце тих хоробрих наших людей, які ціною свого життя захистили Батьківщину, і щоб кожен з вас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?

Вед 1: День сьогоднішній нерозривно пов’язаний з учорашнім. І нинішня радість, і небо безхмарне, і наш достаток, і щасливе вільне життя – то ваш слід на землі, переможці визвольних змагань.

Вед 2: Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни.

Останній військовий обов'язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року, коли сміливо боролися на кордоні з Угорщиною, щоб допомогти Угорському антикомуністичному повстанню. Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю утримувалася народом.

Вед 1:Вони у битві чесно полягли

А іншого ні вибору, ні змоги

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для перемоги

Вед 2:Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих,що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про нихі у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Взавтра вся Україна відзначатиме ще одне свято-День Захисника України. Тому хочеться привітати зі святом всіх чоловіків,які колись мали честь носити погони і військову форму ,юнаків. Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов'язок, ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів. Тому хочеться побажати всім здоров’я, миру,благополуччя, чистого і безхмарного неба і Божої благодатті.

Заключне слово вчителя:
Українська земля… Земля, щедро полита кров’ю її синів та ворогів, земля, на якій протягом віків точилися трагічні й, водночас, героїчні події. . Щира віра нашого народу в Божу допомогу, сповнені сліз молитви до Божої Матері – покровительки всього воїнства українського були почуті десь там, в небесній канцелярії. Почуті і втілені в життя. І наш з вами святий обов’язок – неухильно дотримуватися заповідей предків, берегти здобуте у важкій боротьбі і стати справжніми патріотами молодої держави – України.

Балада про Україну

Людмила Ковач

Засмутилася земля, що уквітчана весною,

Ой, болить мене душа й умивається сльозою...

Мій народе, зупинись, не топчи ти мою вроду,

Мого слова не зрічись, не зрікайся свого роду!

Мої діти по світах, там шукають щастя й долю,

А моя душа, мов птах, хоче вирватись на волю.

Україною зовусь й моя мова солов'їна,

Та красу мою, чомусь, знову кинули в руїну...

Я - Україна! Я стою на колінах,

В тебе Всевишній знову молю:

Я - Україна! Не зламай мої крила,

Дай мені сили! Я зацвіту!

Горді мужі і князі, мою волю боронили,

Запорізькі козаки землю кров'ю освятили,

Де Кобзар і де Франко, слово Лесі Українки,

Пам'ятай же, мій народ, це одна моя кровинка!

Більш ніколи і ніхто мою долю не зламає,

Знов Карпати і Дніпро "Ще не вмерла" заспівають!

Україною зовусь й моя мова солов'їна,

Я ніколи не здаюсь, бо я горда і щаслива!

Я - Україна! Не впаду на коліна!

Я - Україна - в світі одна!

Я - Україна - твоя мати єдина!

Житиме вічно пісня моя!

Посміхнулася земля, що уквітчана барвінком,

Народилося дитя, що зоветься - українка!

Кiлькiсть переглядiв: 364

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.